Марк Фульвій Флакк (лат. Marcus Fulvius Flaccus; близько 168 р. до н. е. — 121 р. до н. е.) — римський полководець і державний діяч II ст. до н. е., консул 125 року до н. е.

Походив з плебейського роду Фульвіїв. У сенаті належав до меншості, яка підтримала реформи Тиберія Гракха. У 130 р. до н. е. був призначений членом комісії, що наділяла незаможних громадян земельними ділянками. Популярність, здобута Флакком на цій посаді, допомогла йому перемогти на виборах консула на 125 р. до н. е.. Запропонував проект закону, який мав би надати італійським союзникам права римського громадянства, однак не знайшов підтримки ані в сенаторів, ані в народних зборах.

Успішнішою була військова діяльність Флакка. Він розпочав завоювання заальпійських земель. Скориставшись зверненням мешканців Массилії, що потерпали від галльського племені салювіїв, приєднав до римських володінь Південну (майбутню Нарбонську) Галлію, з'єднавши принагідно Італію з завойованою Сципіоном Іспанією. Був відзначений за цю перемогу тріумфом.

У 122 році до н. е. його обрано народним трибуном. Підтримав Гая Гракха в його колонізаційних намірах, особисто вирушив до Африки для організації колонії Юнонія на місці Карфагена. Загинув після повернення до Рима — під час сутичок прихильників і супротивників Гракха (121 р. до н. е.).

Джерело: https://u.to/JzN6GQ

Фрі́дріх II (нім. Friedrich II.; 24 січня 1712 — 17 серпня 1786) — третій прусський король (1740—1786). Брандербурзький маркграф, курфюрст Священної Римської імперії (1740—1786). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Один із найзначніших німецьких правителів. Народився в Берліні, Пруссія. Син прусського короля Фрідріха-Вільгельма I. До сходження на трон цікавився більше музикою і філософією, ніж політикою та військовою справою; мав конфліктні стосунки із батьком. Як король провів реформи, що укріпили прусську армію, промисловість та освіту країни. Вів затяжні війни з Австрією (1740—1742, 1744—1745, 1756—1763) за Сілезію; здобув її в результаті Семирічної війни. Внаслідок першого поділу Речі Посполитої (1772) приєднав до королівства Польську Пруссію (Західну Пруссію), таким чином об'єднавши усю історичну Пруссію. Змінив власний титул «король в Пруссії» на «король Пруссії» (1772). Захистив Баварію від поглинання Австрією в ході війни за баварську спадщину (1778—1779).

Підтримував Просвітництво, був одним із представників освіченого абсолютизму, називав себе «першим слугою держави». Виступав патроном наук та мистецтв, заохочував німецьку еміграцію до Пруссії, проголосив свободу віросповідання, заборонив тортури, допустив до державного управління, судочинства та освіти вихідців з простолюду. Збудував палац Сансусі (1747). Помер бездітним у Потсдамі, Пруссія. Похований у палаці Сансусі. У німецькій традиційній історіографії ХІХ—ХХ століття зображується як національний герой Німеччини, видатний стратег, мудрий і ефективний правитель. Прізвиська — Фрідріх Великий (нім. Friedrich der Große; за перетоворення Пруссії на велику європейську державу); «Старий Фріц» (нім. Alter Fritz; за найтриваліше правління серед прусських королів); «картопляний король» (нім. der Kartoffelkönig; за насаджування культури картоплі).

Джерело: https://u.to/1DN6GQ