Павсаній, син Клеомброта (грец. Παυσανίας; ? — 467 до н. е.) — спартанський полководець епохи греко-перських війн. Після смерті царя Леоніда І в Фермопільській битві став регентом його сина Плістарха. На чолі всегрецької армії одержав перемогу над перським військом при Платеях. Повний розгром персів став, за словами німецького історика Ернста Курциуса, днем порятунку Еллади.

Після битви при Платеях на чолі всегрецької армії завоював Візантій. Незважаючи на військові успіхи та взяття важливого стратегічного об’єкта, через свою грубість і негідну поведінку втратив підтримку простих греків. Вони напали на корабель Павсанія та порадили йому забиратися геть «і дякувати долі, яка була прихильною до нього при Платеях, бо тільки пам’ять про цю перемогу заважає грекам поквитатися з ним ».

Згодом Павсаній зрадив розпочату спільну справу та розпочав перемовини з персами, дбаючи лише про свої інтереси. Він був відкликаний в Спарту, де й відкрилася зрада. Зрозумівши, що його викрили, Павсалій сховався в найближчому храмі Афіни Меднодомної. За давньогрецькими віруваннями, арешт і вбивство людини, яка шукала прихисток біля вівтаря богів, вважалося великим святотатством. За Корнелієм Непотом і Діодором Сицилійським тоді ще була живою мати спартанського регента. Дізнавшись в чому звинувачують її сина літня жінка першою прийшла до дверей храму і поклала на порозі камінь, щоб замурувати вхід. Двері замурували, не залишивши Павсанію надії на порятунок. Через декілька днів його напівмертвого винесли зі святилища. Незабаром Павсаній помер.

Джерело: https://u.to/C-EVFQ 

Потоцький Станіслав Ревера — Потоцкий Станислав Ревера — (1579—27.02.1667, Підганці, Тернопільщина) — державний діяч і полководець; каштелян кам'янець-подільський (1628 р.), воєвода брацлавський (1631 р.), подільський (1636 р.), київський (1653 р.), краківський (1658 р.), великий польний (1652 р.) і коронний (1654 р.) гетьман.

Племінник М. Потоцького. Учасник боїв під Цецорою (1620 р.) і Хотином (1621 р.). Брав участь у придушенні козацьких повстань 1637-1638 рр. Воював проти Б. Хмельницького та його наступників. Командував польськими військами у битві проти українсько-московських сил під Охматовим (1655 р.), розбив московське військо під командуванням В. Шереметєва під Чудновим (1660 р.).

Внук Иосиф (+ 1751), великий гетьман коронний, придушив у 1703 р. протипольське повстання під проводом С. Палія.

Правнук Францишек Салезій (+ 1772) був останнім польським київським воєводою.

Праправнук Станіслав Щенсний Фелікс Потоцький (1751—1805), воєвода руський, маршал Тарговицької конфедерації 1792 р., був власником величезних маєтностей на Правобережній Україні. За його наказом у маєтку поблизу Умані в 1796—1801 рр. був насаджений знаменитий дендропарк «Софіївка».

Білоусько О. А., Мокляк В. О. Нова історія Полтавщини.
Друга половина XVI — друга половина XVIII століття. Стор. 55

Публій Корнелій Сципіо́н Африка́нський (лат. Publius Cornelius Scipio Africanus Maior; 236 до н. е. — 183 до н. е.) — давньоримський політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, найкращий римський полководець Другої Пунічної війни, консул 205 і 194 років до н. е.

У битві при Каннах 216 р до н. е. римляни були розгромлені Ганнібалом. У 207 році до н. е. завдав поразки карфагенському полководцю Гасдрубалу і підкорив велику частину Іспанії. Підготував вторгнення в Африку та розгромив Ганнібала в битві при Замі в 202 році до н. е. Підписав вигідний для Риму мирний договір з Карфагеном. Після Африканської кампанії отримав титул перемоги «Африканський».

Джерело: https://u.to/JPMVFQ