Словник

Автентичний текст (від грец. — справжній) — справжній текст оригіналу документа; дійсний, правильний, той, шо грунтується на першоджерелі.

Автограф (від грец. — пишу, креслю, зображую) — власноручний авторський рукописний текст.

Автоматизована інформаційно-пошукова система — система пошуку інформації, в якій пошук, оброблення та актуалізація даних відбувається за допомогою комп'ютера.

Автохтонний (грец. — місцевий, корінний) — місцевого походження; той, що виник, зародився на місці сучасного проживання, існування.

Агіографічні твори (від грец. — святий та пишу) — житія святих, релігійно-повчальні твори, в яких описуються життя та подвиги християнських святих.

Азбéст (рос. асбест, англ. asbestos, нім. Asbest) — загальна назва мінералів класу силікатів, що утворюють тонковолокнисті агрегати.

Акт (лат. дія та документ) — офіційний документ, запис, протокол.

Актові джерела — вид документальних джерел, в яких у певній юридичній формі фіксуються певні норми права, економічні чи політичні угоди та договори між приватними особами, особами і державою, державами, державою і церквою, церквами.

Актуалізована інформація джерел (від лат. actualis — справжній, теперішній, сучасний) — різновид джерельної інформації, яку безпосередньо вилучає, аналізує та використовує історик у науковому дослідженні. В широкому розумінні — весь масив відомостей з тієї чи іншої історичної проблеми, якими оперує сучасна історична наука.

Амулет (франц. amulette від лат. amuletum — ладанка, привісок) — предмет, якому приписують надприродну здатність оберігати людину, шо його носить, від хвороби, нещастя тошо.

Аналітична критика ( розклад, розчленування) — етап і вид джерелознавчої критики, завданням якої є встановлення об'єктивності та наукової цінності джерела, здобування з нього достовірної інформації.

Аннали (лат. annates — літописи від annus — рік) — одна з форм історичних творів періоду античності та середньовіччя, в яких події описуються за роками.

Анонімні джерела (грец. avcowuoc, — безіменний) — джерела, що набули поширення без імені автора.

Анотація (лат. annotatio — зауваження, помітка від annoto — позначаю) — коротка, стисла характеристика змісту книги, статті, рукопису, документа.

Апокрифи (від грец. — таємничий, захований) — релігійні твори, що не визнавалися церквою канонічними й заборонялися.

Апсида (абсида) (від грец.— дуга, склепіння) — виступ східної частини хрестово-купольного храму у вівтарі, напівкруглий або гранчастий у плані

Археографія (від грец. — стародавній і урафсо — пишу) — спеціальна галузь історичної науки, що вивчає історію публікації історичних джерел, розробляє теорію і методику їх видання.

Архетип (від грец.— початок, походження і тджос, — відбиток, форма, зразок) — першоджерело; спільне джерело всіх наступних копій.

Архіви (лат. archivum від давньогрец. apxciov — приміщення, в якому засідає уряд, державні служби) — 1) Установи або відділи в установах, організаціях, на підприємствах, що зберігають документальні матеріали. 2) Комплекс документів, об'єднаних спільністю походження.

Архівознавство — спеціальна галузь історичної науки, система інтегрованих знань про історію, теорію і практику архівної справи.

Атрибуція джерела (лат. attributio — приписування) — визначення достовірності джерела, встановлення його авторства, часу та місця створення.

Базиліка (лат. basilica — царський дім, палац) — витягнута прямокутна архітектурна споруда, розділена колонами на три—п'ять нефів (частин); є поширеним типом композиції християнських храмів.

Боністика (франц. bonistique від bon — талон, чек) — спеціальна історична дисципліна, що вивчає паперові грошові знаки як історичне джерело.

Булла (лат. bulla — кулька) — у добу середньовіччя кругла металева печатка, що підвішувалася до документа великого формату; власне документ, скріплений печаткою.

Вербальні джерела (лат. verbalis від verbum — слово) — тип джерел, в яких інформація зафіксована у словесній формі.

Вірогідність джерела — ступінь відповідності свідчень джерела тим реальним подіям, що в ньому описані.

Вітраж (франц. vitre — віконне скло) — твір монументально-декоративного мистецтва з кольорового чи безбарвного скла.

Генеалогія (від грец. — родовід) — спеціальна історична дисципліна, що вивчає походження родів, окремих осіб, їхні родинні та інші зв'язки.

Генезис (грец. — породжую, створюю) — походження, виникнення, процес утворення, розвитку.

Генетичний метод — спосіб дослідження явищ, шо грунтується на аналізі їхнього генезису й розвитку.

Геральдика (від лат. heraldus — оповісник) — спеціальна історична дисципліна, що вивчає герби як історичне джерело.

Герб (польс. herb від нім. erbe — спадщина) — символічний розпізнавально-правовий знак, що містить у собі особливі фігури або символічні зображення, створені на підставі точно визначених правил, і є постійним розпізнавальним знаком окремих осіб, родів, товариств, міст, держав.

Герменевтика (від грец. — пояснюю) — тлумачення тексту джерела, необхідне для розуміння і осмислення його змісту.

Гносеологія (від грец. — пізнання та слово, вчення) — вчення про сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання.

Гравюра (франц. gravure від graver — вирізати, висікати) — вид графіки, спосіб розмножування малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, металу, каменю тощо.

Грамота (від грец. — лист, послання) — форма актових, справочинних, особових документів, найбільш поширена в середні віки.

Графіка (від грец. — живопис) — вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері олівцем, пензлем, вуглем або відтиснутий на папері з спеціально підготовленої форми, дошки (гравюра, офорт) чи каменю (літографія).

Графіті (італ. graffiti — видряпані) — написи й малюнки різного змісту, зроблені гострими предметами або фарбою на стінах і архітектурних деталях давніх споруд, а також на посудинах та інших твердих матеріалах.

Датування джерела — визначення часу створення джерела, якщо він невідомий.

Джерела особового походження — пам'ятки, авторами яких виступають окремі особи і які їм належать або належали.

Джерело історичне — носій історичної інформації, що виник як продукт розвитку природи і суспільних відносин і відбиває той чи інший бік людської діяльності.

Джерелознавство історичне — спеціальна галузь наукових історичних знань, шо розробляє теорію й методику вивчення та використання в історичних дослідженнях джерел, вивчає їх походження, склад, структуру, а також функціонування джерельної бази історичної науки.

Джерельна база історичної науки — сукупність джерел, на які спирається історичне пізнання.

Джерельна інформація — сукупність наявних у джерелі типів інформації та стійких зв'язків між ними, які забезпечують його цілісність та здатність бути основою для отримання наукового фактичного знання.

Дипломатика — спеціальна історична дисципліна, що вивчає походження, форму і зміст актових джерел (офіційних та приватних), методику їх опрацювання.

Діахронія — вивчення історичного розвитку якогось явиша, фактів у цілому.

Документальні джерела (лат. documentum — взірець, посвідчення, доказ) — рід писемних джерел, шо утворився у процесі діяльності різноманітних державних, громадських, приватних установ, підприємств, організацій тошо.

Домінанта (від лат. dominans (dominantis) — пануючий) — головний, пануючий принцип, ідея, ознака; найважливіша складова частина.

Достовірність джерела — якісна характеристика джерела, шо засвідчує його вірогідність та відповідність змісту реальних явиш і подій.

Евристика джерелознавча — спеціальна історична дисципліна, шо розробляє теорію і методику пошуку джерельної інформації.

Електронний документ — документ, зафіксований засобами електронної техніки, ознайомлення зі змістом якого можливе за допомогою комп'ютера.

Емблема — предмет, зображення, шо умовно або символічно виражає певну ідею, поняття.

Епіграфіка — спеціальна історична дисципліна, що вивчає давні й середньовічні написи на твердих матеріалах (мармурі, металі, кераміці, дереві та ін.).

Епістола — лист, послання.

Епістолярні джерела —-один із видів джерел особового походження, приватне листування.

Епітафія — надгробний напис.

Естамп — твір друкарської графіки, відбиток на папері, шовку та інших матеріалах (гравюра, офорт, літографія).

Зброєзнавство — спеціальна історична дисципліна, шо вивчає історію розвитку зброї, військової техніки, їхнього виробництва та застосування, а також історію збройного мистецтва. Зразки зброї та військової техніки розглядаються як історичні джерела для вивчення рівня розвитку суспільства, його матеріальної культури.

Зображальні джерела — тип історичних джерел, в яких інформація зафіксована у вигляді зображення.

Іконографія — с пе ціальна історич на дисци п л і на, шо розробл яє прийоми та методи визначення достовірності зображень історичних подій та осіб, їхньої атрибуції, датування з метою використання отриманих даних в історичних працях.

Іконопис — вид культового станкового живопису (ікони). У християнстві ікона — зображення святих (живописне, мозаїчне, рельєфне), об'єкт релігійного культу.

Інвентарні описи — господарські описи міст, замків, королівських чи поміщицьких маєтностей, що проводилися упродовж XV — першої половини XIX ст. на території Польщі, Правобережної України, Білорусі та Литви.

Інкунабули — книги, видані з початку книгодрукування в Європі (з 40-х років XV ст. ) до 1500 р.

Інтерполяція — 1) У джерелознавстві — фальсифікована вставка в оригінальний текст. 2) Неавторські вставки слів, речень або чисел у тексті піл час переписування, опрацювання рукописів, копіювання географічних карт тощо.

Інтерпретація (лат. interpretatio від interpretor — роз'яснюю, перекладаю) — пояснення, тлумачення, розкриття змісту джерела.

Історичні залишки (рештки) — пам'ятки матеріальної і духовної культури (законодавчі акти, грамоти, універсали, службове листування та ін.), що виникли у процесі розвитку самих подій.

Історичні традиції (перекази) — пам'ятки минулого (спогади, щоденники, дорожні нотатки, інформаційні жанри періодики), що склалися на основі вражень їх авторів від подій і прямого впливу на ці події, як правило, не мали.

Історіографічні джерела — група джерел, що відбивають історіографічні факти, тобто факти з історії історичної науки, і дають можливість вивчити суспільні умови розвитку історичної науки, процес збагачення історичних знань, місце історичної науки в суспільному житті, зокрема у формуванні історичної свідомості людей.

Історіографія – спеціальна галузь наукових знань, шо вивчає історію історичної науки.

Картографічні джерела — вид зображальних джерел, що являють собою умовні зображення на папері чи іншому матеріалі різноманітних природних, географічних, політичних та соціально-економічних явищ.

Катарсис - У гештальте прояв емоції, іноді бурхливе (гнів, крики, ридання), зазвичай призводять до зникнення почуття пригніченості і розрядці напруги або до дедраматизації. У гештальте спеціально не прагнуть до катарсису, але він нерідко може ... ... Велика психологічна енциклопедія
Катарсис - Катарсис ♦ Catharsis У перекладі з грецького катарсис означає очищення, звільнення шляхом видалення всього, що заважає або забруднює. Так, за Арістотелем, трагедія є катарсис пристрастей; за Мольєром, комедія є катарсис наших слабкостей, ... ... Філософський словник Спонвіля
Катарсис - (грец. Кatharsis очищення) Категорія естетики, що розкриває один з сутнісних моментів естетичного, саме вищий духовно емоційний результат естетичного ставлення, естетичного сприйняття в цілому, естетичного впливу мистецтва на ... Енциклопедія культурології
Катарсис - «очищення», в грецькому релігійному лікуванні звільнення тіла від який-небудь шкідливої ​​матерії, а «душі» від «скверни» і хворобливих афектів. За вченням Аристотеля, трагедія «за допомогою співчуття і страху виробляє К. подібних (т. Е. ... ... Літературна енциклопедія
Катарсис - [гр. katharsis очищення] 1) введений Аристотелем термін, що позначає піднесене задоволення і просвітлення глядача, який пережив разом з героєм сценічного твору страждання і таким шляхом звільнився від нього; 2) психол. в ... ... Словник іншомовних слів російської мови
Катарсис - (грецьке katharsis очищення), 1) термін Поетики Арістотеля, очищення духу за допомогою страху та співчуття як мета трагедії. Поняття катарсис мало численні тлумачення. 2) У психоаналізі З. Фрейда один з методів психотерапії ... Сучасна енциклопедія
Катарсис - (гр.catarsis тазару) адамниң Рухані жан және тән саулиғин бейнелейтін ұғим. Бұл термін Арістотельдің трагедія турали ілімінде қолданилған. Ониң пікірінше, трагедія үрей, ашу (иза), аяушилиқ және т.б. шақиру арқили, көрерменді оси сезімдерді ... ... Філософіялиқ терміндердің сөздігі
Катарсис - (грец. Katharsis очищення) 1) термін Поетики Арістотеля, очищення духу за допомогою страху та співчуття як мета трагедії. Поняття катарсису мало численні толкованія.2) У психоаналізі З. Фрейда один з методів психотерапії ... Великий Енциклопедичний словник
Катарсис - (від грец. Catharsis очищення) сильне емоційне потрясіння, яке викликано не реальними подіями життя, а їх символічним відображенням, наприклад в творі мистецтва. Термін був привнесений в психологію і психоаналіз з античної трагедії ... Психологічний словник
Катарсис - (грец. Katharsis очищення) пов'язані з отриманням задоволення, процес і результат очищає, що полегшує і облагороджує впливу на людину різних чинників, що викликають відповідні переживання і ефекти. Поняття До вперше ... ... Новітній філософський словник
Перекладач Google для компаній:Translator ToolkitІнструмент перекладу веб-сайтівПошук на світо

Кінофотовідеодокументальні (аудіовізуальні) джерела — різновид зображальних джерел, представлених фотографіями, кінофільмами, відеозаписами.

Класифікаційна схема (модель) — сукупність тих чи інших параметрів групування джерел за обраними домінуючими ознаками з метою їх дослідження і здобуття найповнішої і найдостовірнішої інформації.

Класифікація джерел (від лат. classis — розряд та ficatio від facio — роблю) — поділ всієї маси джерел на групи за певною суттєвою спільною ознакою, характерною для кожної групи.

Кластерний аналіз — поділ джерел на різні класи (групи, кластери, таксони), кількісний і якісний склад яких встановлюються дослідником під час аналізу джерел.

Клейноди — відзнаки та атрибути влади української козацької старшини XVI-XVIII ст.

Кліше (франц. cliche — відбиток) — форма високого друку, що застосовується для поліграфічного відтворення ілюстрацій.

Коднкологія (від лат. codex — книга) — наукова дисципліна, шо вивчає рукописні книги.

Компіляція (лат. compilatio — крадіжка, грабіж від compilo — грабую) — 1) Метод створення літописних пам'яток, що складалися з уривків різних літописів (літописна компіляція). 2) Неоригинальна, несамостійна наукова чи літературна праця, побудована на використанні чужих творів.

Компути (від лат. computo — обчислюю) — переписи дворів козаків з відомостями про їхнє майнове становище, проходження військової служби.

Конвенціональні джерела (від лат. conventio — угода) — джерела умовних позначень (ноти, знаки математичної, хімічної, фізичної символіки та ін.).

Контамінація (від лат. contaminatio — змішування) — поєднання текстів різних редакцій одного й того самого твору.

Конха — напівкупольне склепіння архітектурної споруди, шо перекриває апсиду.

Криптонім — літера або літери, які замість підписів ставлять іноді автори під своїми творами.

Критерій — мірило для визначення, оцінки предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації.

Купол — просторова несуча конструкція опуклого покриття круглої, еліптичної або багатокутної у плані споруди. Інша назва — Баня.

Латентна джерельна інформація — прихована (закрита) джерельна інформація.

Лінгвістичні джерела (від лат. lingua — мова) — один із видів вербальних джерел, пам'ятки мови.

Літописи — вид наративних джерел, характерною особливістю яких є описання подій у хронологічній послідовності.

Логічна критика — вид джерелознавчої критики, що полягає у перевірці достовірності джерела шляхом зівставлення вміщеної у ньому інформації з об'єктивною логікою розвитку історичних подій.

Люстрації — періодичні описи державних маєтків, міст, замків, які проводились у Речі Посполитій упродовж XVI—XVII ст. з метою оцінки господарсько-фінансового стану королівських маєтностей для встановлення державного податку — кварти.

Манускрипт (лат. manuscriptum від manus — рука і scribo — пишу) — давні й середньовічні рукописи на папірусі, пергаменті, пізніше — папері.

Маргіналії (від лат. margo (marginis) — край, межа) — примітки на полях книги.

Масові джерела — комплекси джерел, що характеризуються певною повторюваністю, типовістю і однорідністю вміщуваної в них інформації.